Вчора завершила (закрила черговий файл на робочому столі) читати надзвичайно дивовижну книгу Галини Вдовиченко "Пів'яблука" та її продовження "Інші пів'яблука". Начебто художній твір, начебто жіночий роман малого формату, що зручно вмощується в "дамській сумочці", в якому простий сюжет, легкий до сприйняття, шляхетна галицька мова, з вкрапленннями сучасного сленгу, і так добре пасує для заповнення коротенького вільного часу, який є мабуть чи не в кожної жінки. Але потрапивши до мене (наче те яблуко Пінзеля із секретом, а саме про нього йдеться в романі) перетворився на невичерпне джерело нових фактів, вражень, порівнянь та спогадів. Отож, як історик я просто змушена була розшукати бодай найскромніший фактаж на який опирається майстриня слова і поділитися ним з моїми колегами ( ті які дали прочитати книгу, і ті яким настирливо рекомендую), так би мовити, візуалізувати, те про що йшлося. А йдеться про надзвичайно талановитого майстра скульптури, нашого земляка - Іоана-Георга Пінзеля. Тепер, на своїх уроках, що стосуються культури Західної України, або теми бароко, я не зможу оминути цю неординарну особистість, якій приділяється так мало уваги у шкільних підручниках.
" Весь Бучач - це місто-музей Пінзеля. Пінзель і Бучач - як Моцарт і Зальцбург. - А Львів?.. - А Львів і Пінзель - як Відень і Моцарт."
Немає коментарів:
Дописати коментар