Очікувані результати:
Після цього уроку учні зможуть:
-
пояснити
причини реформи;
-
характеризувати
її основні положення;
-
виділяти
позитивні та негативні результати події;
-
вміти
моделювати можливі шляхи дальшого розвитку України.
Основні події: 1857 р – створення «Таємного комітету»,
19 лютого 1861 р. -
«Маніфест» Олександра ІІ про
скасування кріпацтва.
Основні терміни: реформа, модернізація, тимчасовозобов’язаний стан,
відрізки.
Обладнання: підручник, дидактичні
матеріали, мультимедійний комплекс, презентація.
Тип уроку: засвоєння
нових знань.
Форма проведення: урок-інтерпретація.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
-
перевірка
готовності класу до уроку;
-
контроль
присутніх та відсутніх учнів;
-
налаштування
на позитивну та
плідну працю.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
Бесіда за запитаннями
1. Пригадайте, яким було
соціально-економічне
становище Наддніпрянської України
в першій половині ХІХ ст.?
2. Яку економічну політику проводив російський
уряд щодо українських
земель?
3. Які факти
свідчили про наближення
рішучих змін у
становищі селянства?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Слово кобзаря
Добра не жди,
Не жди сподіваної
волі –
Вона заснула: цар Микола
ЇЇ приспав. А щоб
збудить
Хиренну волю, треба
миром,
Громадою обух сталить;
Та добре
вигострить сокиру –
Та й заходиться
вже будить».
( з поеми
Сон)
Слово вчителя
Ні до, ні після
Шевченка не чула
Україна більш полум’яного антикріпосницького слова. То
промовляла сама пригноблена
душа народу. Смерть великого
Тараса, так вже розпорядилася
доля збігається із скасуванням
кріпацтва.
Двічі Російська
імперія накидала на
Україну тенета феодалізму. Першого разу у
18 ст., а вдруге у 20 ст. під час
більшовицької колективізації і
двічі історія доводила
руйнівність і неприйнятність
для України цього
устрою. У свідомості
українського народу кріпацтво
сприймалось, як поневолення
принесене звідкись ззовні.
Для селянина, що з
діда прадіда працював на
своїй землі воно
було чимось чужинським.
Праця на пана
руйнувала споконвічну хліборобську
сумлінність, а з
нею і господарство. Підневільна
праця була мало якісною
і неефективною. 2⁄3 панських
господарств були збитковими. А
найбільше соціально-економічну
відсталість Російської імперії
красномовно довела Кримська війна.
Країна потребувала тотальної модернізації, здійснити яку можна було б за допомогою реформ.
Вправа «Асоціативний
кущ»
-
Згадайте,
що виникає в пам’яті стосовно слова реформа
та стосовно слова
модернізація?
Орієнтовні відповіді:
Реформа–
покращення, перетворення, зміна, знищення.
Модернізація – наука, оновлення, техніка, прогрес,
освіта, модерн.
-
Оголошення теми уроку.
Проблемне питання
Однак, в історії, зазвичай
немає однобічного
трактування тієї чи
іншої проблеми, тож давайте
спробуємо з’ясувати таке проблемне питання –
ІV.
Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
План:
1.
Причини скасування
кріпосного права.
2.
Проведення селянської
реформи 1861 року в
Наддніпрянській Україні.
3.
Велика
реформа 1861 року: сучасне бачення.
1. Причини скасування
кріпосного права.
Розповідь вчителя
Наприкінці 50 х рр. ХІХ ст. Наддніпрянська Україна
була найбільш розвинутою в
економічній площині регіоном Російської
імперії, де поглиблюється
спеціалізація
сільськогосподарських районів,
формуються нові ринкові відносини. У
поміщицьких маєтках будуються
переробні підприємства, розвиваються
чорноморські порти. Різко
збільшується кількість заводів
і фабрик, зароджується
робітничий клас і
буржуазія. Фабрикам і
заводам не вистачає
вільнонайманої робочої сили, тому
що мільйони кріпаків, навіть розорившись
не можуть залишити
село. Криза
феодально-кріпосницького ладу досягла
свого апогею у 1859-1861 рр. Суспільство більше не
мовчало. Скасувати кріпосне
право вимагали:
-
селянство ( зубожіле
від непосильної праці
та безправ’я);
-
буржуазія( кріпацтво
надто обмежувало чисельність
найманої робочої сили,
призводило до підвищення
ціни на неї);
-
ліберальна
інтелігенція (яка вважала
його антигуманним(не
людським) явищем. ТвориТ. Шевченка і
Марка Вовчка були
суцільним звинуваченням кріпацької
неволі;
-
частина
дворянства( мріяло перевести
своє господарство на буржуазні
рейки, зокрема в Україні це були М. Тарновський та М. Галаган;
За таких
умов російський цар все ж
зважується на скасування
«права володіння душами».
Самостійна
робота з
документом № 1
(див. додаток)
-
Опрацюйте документ
та з’ясуйте, які ж
причини підштовхнули царя
до кардинальних дій?
Чого він боявся
найбільше?
-
Означені
причини записуються до зошитів.
Підсумок
? То
чим загрожувало Російській
імперії зволікання та
відтягування даної проблеми (Відповідь «революцією
знизу»)
2. Проведення селянської
реформи 1861 року в
Наддніпрянській Україні.
Розповідь
вчителя
Імператору Олександру ІІ
важко було навіть уявити
що мільйони селян
стануть вільними і
будуть робити що заманеться.
Страх перед народом
вимагав діяти обережно.
Вперше Олександр ІІ офіційно заявив
про необхідність ліквідації
кріпацтва у 1856 р.
Самостійна робота
учнів з документом № 2 (див. додаток)
-
Опрацюйте документ та дайте відповіді
на запитання.
А вже
у 1857 р. наказав створити
«Таємний комітет» з підготовки
реформи. На місцях
теж створювалися «губернські
комітети». В Україні
розробкою селянського питання
займалися 323 поміщики.
Основним питанням було:
як і коли проводити реформу,
як звільняти кріпака
з землею чи
без неї, якщо
з землею то на яких
умовах?
На Лівобережжі, особливо
на Полтавщині, поміщики
погоджувалися віддати селянам
лише присадибні ділянки.
На Правобережжі, польські
магнати взагалі не
хотіли розставатися з
землею. А в
Південній Україні пропонувалося
продовжити кріпацтво ще на років
10.
Інтереси українських поміщиків
найбільше задовольняв
«полтавський проект». Полтавські
поміщики пропонували звільнити
селян із меншими,
аніж у них
були земельними наділами,
узявши при цьому
з них викуп
за землю. Таким чином
він перетворювався на наймита
з наділом. Заради
свого виживання селянин
мусив би обов’язково
орендувати землю на
умовах, продиктованих землевласником.
І от нарешті
19 лютого 1861 року Олександр ІІ
видав «Маніфест» про скасування
кріпосного права.
Епохальний за своїм
значенням документ, являв незграбну і заплутану
заяву, при уважному
читанні якої створювалося враження,
що до справжнього визволення
ще дуже далеко.
Оприлюднення «Маніфесту» відбувалось
у церквах та в
поміщицьких маєтках при
присутності поліції та
місцевого чиновництва.
Колективна робота
з документом № 3 (див. додаток)
-
Давайте
з вами з’ясуємо та
зафіксуємо основні положення
цього документу.
-
Запис
до зошитів основних
положень:
Коментар вчителя
1. Селянин
ставав особисто вільною
людиною. Поміщик тепер
не мав права
примушувати селянина працювати
на панщині або
сплачувати оброк, купувати,
продавати, обмінювати,
програвати в карти
селян, примушувати їх
виконувати будь-які повинності
на свою користь.
2. Селянин не уявляв
особистої свободи без
власної землі. Земельне питання було
відрегульоване місцевим положенням
так, щоб дати
селянину земельний наділ,
але разом із
тим, щоб і
поміщик мав найменші
втрати.
3. Для
безпосереднього управління селянами,
які вийшли з
кріпосної залежності, створювались
волості, а для вирішення господарських
справ – сільські громади. Раніше
ці сфери селянського
життя регламентував безпосередньо
поміщик разом зі своїм
управителем.
4. Особиста свобода селянина означала, що тепер він
на власний розсуд може
вести торгівлю, займатися підприємництвом, стати ремісником, вступити до
купецьких гільдій. Це спричиняло
розшарування селян і відкривало шлях до капіталістичних відносин
на селі.
5. У положенні про
тимчасовозобов’язаних селян
ішлося про те,
що селяни продовжують
виконувати панщину і
сплачувати оброк. Тобто
уряд дав поміщикам можливість не
втратити традиційні джерела
прибутку і використовувати старі
форми організації праці й
методи експлуатації селян.
6. Ухвалюючи
Положення, уряд поклав на сільську
громаду відповідальність перед
державою за виконання
селянами казенних, земських і
громадських повинностей.
Дуже зручною формою
стала кругова порука,
тобто громада відповідала
за кожного селянина
і, якщо у якогось
селянина був неврожай
або падіж худоби,
громада повинна була
сплатити його частку
податків.
Розповідь вчителя
Селянські наділи.
1)
Поміщик давав селянину так мало землі, щоб економічно змусити його
звернутися по допомогу і потрапити в нову економічну залежність від нього.
2)
Мала місце система відрізків, коли для кожного регіону встановлювалась
«вища» і «нижча» норма наділу: в чорноземних районах селяни отримували 3-5
десятин землі на душу; в нечорноземних районах – 4-7 десятин.
Якщо в селянина до 1861 р. було менше
«нижчої» норми наділу – поміщик повинен був за законом дорізати йому землю (на
практиці подібного майже не було), а якщо більше «вищої» норми наділу, надлишок
названий відрізком – поміщиком відрізався.
Як наслідок, до 1861 р. середній селянський наділ дорівнював 4,4 десятини на
ревізьку душу, після реформи – 3,4 десятин.
Викупна операція.
3)
Фактично відбувався обман селянина під час викупу ним землі, бо селянин
під час викупу землі одразу платив
поміщику лише 20% суми, решту – 80% поміщику виплачувала держава, а селянин
зобов’язаний був повернути гроші за ці 80% державі протягом 49 років, плюс, іще
6% додаткового боргу щорічно. У підсумку, селяни виплатили за землю суму в три рази більшу ніж вона
коштувала. Планувалося у п’ять разів,
лише революція 1905-1907 рр. змусила царизм частково скасувати виплатні
платежі. Таким чином, селяни заплатили не тільки за землю, а ще й за своє
звільнення.
Отже, більшість селян отримали менші
наділи, ніж мали до реформи через великі відрізки. У результаті, значно зросла
кількість малоземельних селян, які мали
до 3 десятин землі. На ЛівобережнійУкраїні таких селян стало 43%, на Півдні – 26%
Державні селяни
Зберегли всі
землі, що знаходились в них до 1861 р. Розмір викупуперевищував в них не в п’ять разів, а лише на 45%.До 1886 р. вони викупили свої наділи.
Пільги державним селянам пояснюються тим, що держава була зацікавлена в якнайшвидшому переведенню країни на
економічні рейки і тим, що на
державних землях не було поміщиків, які не бажали віддавати свою землю
селянам.
Безземельні селяни
Колишні
двірські, селяни дрібнопомісних поміщиків,
повинні були два роки відробити на
поміщика – тимчасовозобов’язані,
після чого одержували волю без землі
поповнюючи ряди промислових та сільськогосподарських працівників.
Підсумок
Та минав час
і селяни побачили,
що вони втратили
майже 1⁄3 землі, яка
ще належала їх
дідам та прадідам, а ще й
за убогий клаптик
наділу треба було
сплачувати величезний борг.
Ніби виконуючи букву закону
владноможці обертали його
на свою користь«Закон, як дишло
казали селяни – куди повернув
туди і вийшло».
3. Велика
реформа 1861 року: сучасне бачення.
Події майже 150 річної давнини не втратили
актуальності і на
сучасному етапі. Зокрема 2011 р. у Києві відбувся
семінар на дану
тематику. І зараз ваші
колеги спробують передати основний
зміст сформульованих ними ідей.
«Учнівський
репортаж»
Виступ учнів із
доповідями (див. додаток)
Українські землі пережили не
одну аграрну реформу.
Як видумаєте, чи
сьогодні сільське господарство
України потребує реформування?
Якби ви були
міністром сільського господарства,
що б ви
змінили негайно?
V. Осмислення навчального матеріалу
«Мозковий штурм»
Обговорення проблемного
питання.
VІ.
Узагальнення та систематизація навчальних досягнень учнів.
VІІ.
Підсумки уроку
Слово вчителя
До 1917 р. реформу 1861 р. називали Великою. Здійснене
«згори» скасування
кріпосного права, хоч
і врахувало перш
за все інтереси поміщиків,
але все ж таки
стало гігантським кроком
уперед. Росія стрімко переходила
від Середньовіччя до Нового часу,
стала на шлях
модернізації, яким уже
впевнено йшла решта
Європи. Ліквідація середньовічних суспільних
відносин створила умови
для швидкого економічного
прогресу, на який
так довго чекали.
VІІІ.
Домашнє завдання.
Вивчити § 20 п. 1.
Немає коментарів:
Дописати коментар