НА ДОПОМОГУ СЕМИКЛАСНИКАМ. Практичне заняття "Лицарські традиції"

      Образ лицаря, оточеного романтичним ореолом, невід’ємний від певної атрибутики, яка супроводжує його протягом усього життя. Серед обов’язкових атрибутів – меч, кінь, щит, спис, герб, ріг, девіз, знамено і зброєносець.

   

 

   Меч – найперша зброя лицаря, яка, почасти, була справжнім витвором мистецтва і передавалася з покоління в покоління.

     

   

   Щит – надійний захист лицаря від зброї супротивника. У середньовічних воїнів форма щита, як і розпис на ньому, могли бути найрізноманітнішими.Інколи на щиті зображувався герб лицаря, тобто, його особистий знак. Окрім того, його наносили на ворота замку, карету, посуд і таке інше.

  

  Кінь -  уявити лицаря без вірного коня – неможливо, адже саме він часто рятує життя свого господаря. Очевидно, вершник відчував деяку провину перед своїм конем, адже змушений був піддавати коня небезпеці і примушувати гарцювати понад силу.

     Девіз  - являв собою слоган, те, що для лицаря є головним в житті, чим він керується, здійснюючи свої подвиги. Девіз і герб – це два атрибути, які отримував від короля новоспечений лицар нешляхетного роду, хоча таке траплялося нечасто.

   

      Спис - будь-який бій розпочинався з використання списів. Лицарі зі списами брали участь у турнірах. Спис – доволі тяжка зброя, яку вершник повинен був втримати однією рукою. І не просто втримати, але й вразити ним супротивника.

 

   Ріг –  атрибутом середньовічного лицаря був ріг. Ці інструменти відрізнялися один від одного «голосом». Окрім того, його власникам була характерна власна манера сурмити. Отож, чуючи звук рога, можна було легко визначити, хто саме подає сигнал. До речі, найчастіше ріг використовувався для того, аби викликати підмогу.

     Знамено  -  завжди прикріплювалося на спис. Які тільки полотнища майоріли на полі бою – прямокутні, трикутні, складені з двох частин. На знамені зображувався герб лицаря. Як свідчать історичні джерела, цей атрибут, посеред іншого, використовувався для того, аби вказати, куди слід прямувати воїнам, тобто, де знамено – там місце збору.

    Зброєносець.  Середньовічний лицар мав у своєму розпорядженні найрізноманітнішу зброю, серед якої меч, спис, кортик, булава, арбалет. Зрозуміло, самостійно справитися з таким розмаїттям було важко, навіть на коні, тому на допомогу приходив зброєносець. Він водночас був помічником, слугою, а в деяких випадках і учнем, який пізніше, набравшись досвіду, теж ставав лицарем. Окрім зброї лицаря, він також водив в походах ще одного коня.